Конспект уроку

Тема уроку: "Архітектура історичного міста. Гармонія з природним середовищем"

Мета: визначити рівень засвоєння знань з теми «Архітектура»; вчити розпізнавати різні види архітектурних споруд; ознайомити з архітектурними стилями; формувати вміння порівнювати гармонійний і дисгармонійний взаємозв’язок архітектури з довкіллям; удосконалювати навички роботи з папером для створення архітектурного образу; розвивати творче мислення; виховувати любов до мистецтва, інтерес до архітектури різних країн світу.

Тип уроку: комбінований.
Обладнання для учнів: альбом, фарби, пензлі, кольорові олівці, фломастери, ножиці.

Хід уроку

І. Організаційний момент.
ІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь.
Розв’язати кросворд
По горизонталі:
1. Споруда, в якій мегаліти розташовані кільцем? (Стоунхендж)
2. Мистецтво створення споруд. (Архітектура)
3. Держава, в якій збудована перша ступінчаста піраміда фараона Джосера. (Єгипет)
4. Вид архітектури. (Ландшафтна)
5. Грецький класичний ордер з листям аканта. (Коринфський)
Ключове слово: стиль.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Що означає слово «стиль»?

Методом «мозкової атаки» учні висловлюють свою думку.

Висновок: стиль у мистецтві – це неповторні особливості творчості митця.

А що містить поняття «стиль архітектури»? (Це мова архітектури, яка поєднує в собі конструкцію, форму, простір, пропорції і ритм, світло і колір. Це, з одного боку, зовнішня форма, художній образ, а з іншого – відбиття уявлень іншої епохи.) 

Слово «стиль» від грец. – «паличка для письма». Гострі палички з кості або металу використовували для письма на дерев’яних табличках, вкритих воском. «Стиль» спочатку означало індивідуальну манеру письма, почерк окремої людини.

У мистецтво поняття стилю ввійшло у XVІІІ ст. і почало означати особливості національних форм.

Романський стиль (від лат. римський) – назва стилю, який склався в період раннього середньовіччя (Х-ХІІ ст.) в архітектурі країн Західної і Центральної Європи. У цілому для романської архітектури властиві масивні будови. Ордер тут відсутній, пропорції вибираються досить вільно. Щоб забезпечити міцність та витривалість, стіни зовні доповнюються лопатоподібними потовщеннями – контрфорсами. Романські церкви прикрашала центральна велика башта і бокові – менші за розміром, квадратні або восьмигранні башти. Стіни були глухі, лише в небагатьох місцях прорізані вузенькими арочними вікнами. 

Як говорив давньогрецький філософ Герокліт, «усе тече, усе змінюється». Протягом сторіч змінювалися уявлення та ідеали краси, розвивалися різні види мистецтв. На відміну від античних споруд з колонами, портиками почали зводити будинки зі стрілчастими арками, баштами, гострі шпилі яких тягнулися вгору. Настала епоха готики.

Готичний стиль вражає єдністю і цілісністю художніх виявів у всіх видах мистецтва.

Релігійне за формою готичне мистецтво більш чуттєве, ніж романське, до життя, природи і людини. 

Головною ознакою готичної архітектури вважають висотність. Готичні собори високі й тягнуться до неба незліченними стрілами веж і баштачок, вімпернгів, загострених арок.

Минали сторіччя. З’являлись нові міста, швидко розвивались торгівля та ремесла. Здійснювалися подорожі та відбувалися великі географічні відкриття. У людства прокинувся інтерес до античного мистецтва.

Мистецтво Відродження не було простим наслідуванням античного. Воно створило нові форми, свій стиль – Ренесанс, примусило служити собі науку. Митці епохи Відродження займалися анатомією, археологією, математикою. Вони дали математичне обгрунтування закону перспективи – наукової дисципліни. В архітектурі також стався надзвичайний переворот.

У цей час почали будувати центрально-купольні храми.

Великі майстри епохи Відродження: Леонардо да Вінчі, Рафаель, Мікеланджело та інші були не лише художниками та скульпторами, вони розумілися на інженерній справі, архітектурі.

У XVІІ ст. на зміну монументальній архітектурі Відродженння, прийшла нова, що відзначалася підкресленою урочистістю, декоративністю і розкішністю. Появу її зумовила епоха бароко. 

Продовженям стилю бароко в І пол. XVІІІ ст. став стиль рококо з притаманними йому різномантними прикрасами, сплетінням різьбленних і ліпних орнаментів, завитками.

Рококо ств перехідним етапом від бароко до класицизму. Назва стилю розкриває найхарактернішу його рису – пристрасть до складних вишуканих форм, химерних ліній.

Мистецтво рококо було завершенням і пізньою, найбільш витонченою і полегшеною стадією мистецтва бароко. Але в ньому з’явилися і абсолютно нові риси. Для рококо характерний відхід від протиріч життя у світ фантазії, міфологічних сюжетів, екзотичних напівказових образів. У декоративних композиціях панує граціозний, примхливий орнамент. Його характерними ознаками стали композиційна асиметричність, витонченність, акцентування на білому і золотому кольорах. 

У ІІ пол. XVІІІ ст. починається процес поступової трансформації рококо у новий архітектурний напрям – класицизм.

Класицизм набув значного поширення у країнах Східної Європи, зокрема в Україні та Росії. Його основою була уява про ідеально організовану державу, де суспільство підпорядковує собі інтереси особистості. Засновники класицизму зверталися до форм античності як ідеального класичного еталона.

В основі естетики класицизму лежать філософські ідеї Р. Декарта: усе створене людиною має бути розумно організоване, логічно побудоване. Класицизм виробив сувору систему правил, законів побудови художньої форми, він прагне до зразка типу, системи нормативів. Головні риси класицизму: впровадження ордерної системи, статичність і розмірність форм, логічність планування, симетрія планів. Декор скромний і не ховає структури об’єму, композиція побудована за чіткою схемою.

У середині ХІХ ст. цей стиль перероджується в академізм і вже осмислюється як гальмо на шляху розвитку архітектури і мистецтва ХХ ст.

Наприкінці ХІХ ст. виникає спроба створення «єдиного великого стилю» для нового суспільства. Стиль покликаний створити цільне предметно-просторове середовище, виразити духовний зміст епохи за допомогою синтезу мистецтв, нових форм та композиційних прийомів, матеріалів та конструкцій. Цей стиль отримав назву «модерн».

Модерн (від франц. – сучасний, новий) виникає як архітектурний напрям на зламі ХІХ – ХХ ст., коли складна ситуація для майстрів архітектури була пов’язана з пошуками нових прийомів, елементів і конструкцій.

Модерн – взаємодія всіх видів мистецтв. В архітектурі з’явилося вільне планування на основі використання залізобетонного каркаса, активно впроваджувалися нові матеріали: скло, коване залізо, кахлі та кераміка.

Для модерна характерні часткова або повна відсутність симетрії, створення яскравих, індивідуальних образів, багатство кольору, декору, динамічність форм, використання природних мотивів.

Стиль модерн має декілька різновидів:

1) конструктивний модерн – виявлення каркасної конструкції, геометричної правильності;

2) декоративний модерн – багатство рослинного декору, використання криволінійниї та динамічних форм;

3) романтичний модерн – стилізовані елементи різних національних стилів.

ІV. Практична діяльність учнів.

До початку роботи учні разом з учителем пригадують правила безпеки при роботі з ножицями. Далі за допомогою трафарета учні вирізують споруду з паперу та розфарбовують її.

V. Завершення уроку.
    Учитель підводить підсумки: оцінює діяльність учнів на уроці.

Презентація на тему: "Архітектура"