Вправи з малювання, аплікації, конструювання прививають дітям любов та
інтерес до образотворчої діяльності, до мистецтва взагалі.
Велике значення має організація, обладнання робочого місця і забезпечення потрібними матеріалами.
Олівці для малювання слід брати м’які: марки «М», «2М», «3М», папір повинен бути ледь шорсткий і щільний. З самого початку необхідно вчити дітей працювати олівцем, показувати, як робити перехід від світлого тону до темного і навпаки. Цей перехід може бути плавним і різким, штрихи можуть бути короткими або довгими. Рідкий штрих дає світлий тон, густий або перехресний – темний. Виконуючи більш складні завдання, діти отримують навички, як, перехрещуючи штрихи двох кольорів, можна отримати третій (наприклад, перехрещуючи червоний і жовтий штрихи, отримаємо оранжевий (помаранчевий) колір).
Для роботи гуашшю чи акварельними фарбами необхідно мати 2-3 круглих пензлики різних розмірів – маленький, середній та великий (№ 6 – 10 – 16 або 8 – 12 – 16).
Для роботи аквареллю необхідно приготувати склянку з водою, м’яку ганчірку для зняття зайвої фарби з пензля, палітру чи білу тарілку, яка буде слугувати палітрою. Перед малюванням фарби треба злегка змочити водою, щоб вони добре набирались на пензлик.
Малювати аквареллю починають з самого світлого місця натури. Акварельні фарби змішують на палітрі у вологому стані або вливаючи колір в колір безпосередньо на малюнку. Слід нагадати і про спосіб лесировки, коли новий колір наносять вже на сухий шар фарби, підсилюючи його звучання. Якщо малювати на мокрому папері, то отримаємо м’які переходи із кольору в колір. Невдале місце на малюнку можна змити водою, забираючи надлишок фарби сухим пензлем або губкою.
Гуашшю зручно малювати на кольоровому папері або картоні. Працюючи гуашшю, світлий тон отримують, додаючи в основну фарбу білило. Малюнок гуашшю потрібно починати з темного.
Тушшю кольоровою чи чорною можна малювати пером, заточеною паличкою. Працювати краще всього на гладкому папері. Туш розводять водою, малюють нею, як і акварельними фарбами, пензлем.
Аплікація повинна бути перед малюванням з натури. Ця техніка дає можливість варіювати композицію, вибирати найкращий варіант, перед тим як наклеїти.
Вирізання ножицями частин предмету і розміщення їх на папері розвиває представлення про пропорцію (відношенні висоти і ширини), форму, фактуру, сприйняття кольору і його рівновазі в композиції. Для аплікації можна використовувати білий чи кольоровий папір, тканину з різною фактурою і малюнком, мереживо та ін. все це можна наклеїти на твердий картон чи фанеру. Із квадрата, розрізаного чи розірваного у визначеній послідовності, можна викласти фігуру людини на основі відношення основних пропорцій.
Цей «мультик» може приймати будь-яку позу, що значно полегшує виконання композиції з декількома фігурами в різних позах і пов’язаних певним сюжетом.
Моделювання. В процесі моделювання дитина детальніше знайомиться з формою предмета, його конструкцією, складовими частинами.
За допомогою моделювання у дитини формується поняття про оточуючу дійсність, про предмети і явища, про їх взаємозв’язок у просторі.
Ліплення допомагає зрозуміти форму предмета, його будову, характерні особливості. Діти ліплять із пластиліну чи глини з допомогою дерев’яного чи металевого стека, зробленого таким чином, щоб під час роботи його було зручно тримати в руці. Для ліплення треба мати дошку розміром 30-35 см або лист фанери чи картону, на якому зручно ліпити, не замазуючи стіл.
Розміщуючи виліплені фігури у певному сюжетному зв’язку, діти вчаться компонувати у просторі.
Кольорознавство. Учні знають основні кольори (червоний, жовтий, синій) та уміють отримувати похідні. Запам’ятовуючи поєднання основних кольорів з похідними: червоного з зеленим, синього з оранжевим, жовтого з фіолетовим, дитина вчиться робити колір яскравішим. При змішуванні основних кольорів з похідними – червоного з зеленим, синього з оранжевим, жовтого з фіолетовим – отримаємо сірі кольори різного відтінку. Додаванням, наприклад, різної кількості жовтої фарби в червону отримаємо оранжевий колір різних відтінків, жовтої в синю – зелений і т. д.
Діти знають, що червоні кольори і розміщенні на спектрі біля них оранжеві та жовті, схожі на кольори вогню, називаються теплими. Блакитний, синій, синьо-зелений кольори, які асоціюються з глибиною води, з льодом, називають холодними. Поняття про тон кольору дітям можна давати на прикладі додавання білила та води у фарбу. Чорний фон підсилює звучання інших кольорів. Білий лебідь здається ще білішим на чорному фоні, сірий заєць здається більш темним на білому і більш світлим – на чорному фоні.
Кожний колір впливає на людину по-різному, викликаючи певні асоціації.
Червоний колір – хвилюючий, колір перемоги.
Оранжевий – колір, який бадьорить, гріє.
Жовтий – веселий, клір хорошого настрою.
Зелений – заспокоюючий колір.
Блакитний – асоціюється з прозорою водою, небом; світлий, легкий колір.
Білий колір – символ чистоти.
Чорний колір, якщо використовується один, пригнічує, але в поєднанні з іншими підкреслює їхню яскравість.
Малювання з натури. Основний вид малювання, який розвиває спостережливість, знання предметів і явищ оточуючої дійсності. Модель, яку необхідно намалювати, діти вивчають, ігрові моменти допомагають запам’ятати її форму. Малюють з натури, знаходячись на одному місці, з фіксуючої точки зору.
Предмет находиться перед учнем на відстані 2-3 розмірів моделі, що дозволяє легше визначити його пропорції, побачити форму в цілому.
Щоб перевірити правильність зображення, слід подивитися на малюнок, відійшовши від нього на 2-3 метра.
Малювання на тему сприяє розвитку у дітей творчої фантазії, технічних навичок.
Декоративне малювання розвиває відчуття ритму, кольору. Основою узору є симетрія і ритм. Узор – це поєднання ліній, форм, кольорів в певній послідовності. Зображення в узорі може повторюватися через певну відстань. Такий узор прийнято називати орнаментом. Можна чергувати в орнаменті зображення двох різних предметів. Розмістивши пір’я і кнопки по осевій лінії, чи по ламаній, чи ромбиками, чи квадратами, отримаємо різні узори. Можна скласти узори і із інших предметів, наприклад із сухих листочків.
На прикладах розкритого зошита, книжки чи крил метелика, стрекози і т. п. пояснюється принцип симетрії. При накладанні одна на одну сторони співпадають. Особливо наочно це видно на прикладі книги. Звертаючи увагу дітей на симетрію в природі і на виготовлені людиною предмети: пелюстки квітів, автомобілі, узори на серветках і т. д. необхідно прививати інтерес у дітей до спостережень за оточуючим світом. Зображуючи, наприклад, колосок, діти легко сприймають і запам’ятовують принцип симетрії.
Складаючи узори, діти залюбки користуються не тільки олівцем чи пензлем, але й імпровізованими штампами – шляпками цвяхів, ковпачками від авторучки, ганчіркою чи штампами, вирізаними з картоплі. Це дає можливість дитині швидко і ефективно виконувати малюнки, розвиває відчуття ритму.
Велике значення має організація, обладнання робочого місця і забезпечення потрібними матеріалами.
Олівці для малювання слід брати м’які: марки «М», «2М», «3М», папір повинен бути ледь шорсткий і щільний. З самого початку необхідно вчити дітей працювати олівцем, показувати, як робити перехід від світлого тону до темного і навпаки. Цей перехід може бути плавним і різким, штрихи можуть бути короткими або довгими. Рідкий штрих дає світлий тон, густий або перехресний – темний. Виконуючи більш складні завдання, діти отримують навички, як, перехрещуючи штрихи двох кольорів, можна отримати третій (наприклад, перехрещуючи червоний і жовтий штрихи, отримаємо оранжевий (помаранчевий) колір).
Для роботи гуашшю чи акварельними фарбами необхідно мати 2-3 круглих пензлики різних розмірів – маленький, середній та великий (№ 6 – 10 – 16 або 8 – 12 – 16).
Для роботи аквареллю необхідно приготувати склянку з водою, м’яку ганчірку для зняття зайвої фарби з пензля, палітру чи білу тарілку, яка буде слугувати палітрою. Перед малюванням фарби треба злегка змочити водою, щоб вони добре набирались на пензлик.
Малювати аквареллю починають з самого світлого місця натури. Акварельні фарби змішують на палітрі у вологому стані або вливаючи колір в колір безпосередньо на малюнку. Слід нагадати і про спосіб лесировки, коли новий колір наносять вже на сухий шар фарби, підсилюючи його звучання. Якщо малювати на мокрому папері, то отримаємо м’які переходи із кольору в колір. Невдале місце на малюнку можна змити водою, забираючи надлишок фарби сухим пензлем або губкою.
Гуашшю зручно малювати на кольоровому папері або картоні. Працюючи гуашшю, світлий тон отримують, додаючи в основну фарбу білило. Малюнок гуашшю потрібно починати з темного.
Тушшю кольоровою чи чорною можна малювати пером, заточеною паличкою. Працювати краще всього на гладкому папері. Туш розводять водою, малюють нею, як і акварельними фарбами, пензлем.
Аплікація повинна бути перед малюванням з натури. Ця техніка дає можливість варіювати композицію, вибирати найкращий варіант, перед тим як наклеїти.
Вирізання ножицями частин предмету і розміщення їх на папері розвиває представлення про пропорцію (відношенні висоти і ширини), форму, фактуру, сприйняття кольору і його рівновазі в композиції. Для аплікації можна використовувати білий чи кольоровий папір, тканину з різною фактурою і малюнком, мереживо та ін. все це можна наклеїти на твердий картон чи фанеру. Із квадрата, розрізаного чи розірваного у визначеній послідовності, можна викласти фігуру людини на основі відношення основних пропорцій.
Цей «мультик» може приймати будь-яку позу, що значно полегшує виконання композиції з декількома фігурами в різних позах і пов’язаних певним сюжетом.
Моделювання. В процесі моделювання дитина детальніше знайомиться з формою предмета, його конструкцією, складовими частинами.
За допомогою моделювання у дитини формується поняття про оточуючу дійсність, про предмети і явища, про їх взаємозв’язок у просторі.
Ліплення допомагає зрозуміти форму предмета, його будову, характерні особливості. Діти ліплять із пластиліну чи глини з допомогою дерев’яного чи металевого стека, зробленого таким чином, щоб під час роботи його було зручно тримати в руці. Для ліплення треба мати дошку розміром 30-35 см або лист фанери чи картону, на якому зручно ліпити, не замазуючи стіл.
Розміщуючи виліплені фігури у певному сюжетному зв’язку, діти вчаться компонувати у просторі.
Кольорознавство. Учні знають основні кольори (червоний, жовтий, синій) та уміють отримувати похідні. Запам’ятовуючи поєднання основних кольорів з похідними: червоного з зеленим, синього з оранжевим, жовтого з фіолетовим, дитина вчиться робити колір яскравішим. При змішуванні основних кольорів з похідними – червоного з зеленим, синього з оранжевим, жовтого з фіолетовим – отримаємо сірі кольори різного відтінку. Додаванням, наприклад, різної кількості жовтої фарби в червону отримаємо оранжевий колір різних відтінків, жовтої в синю – зелений і т. д.
Діти знають, що червоні кольори і розміщенні на спектрі біля них оранжеві та жовті, схожі на кольори вогню, називаються теплими. Блакитний, синій, синьо-зелений кольори, які асоціюються з глибиною води, з льодом, називають холодними. Поняття про тон кольору дітям можна давати на прикладі додавання білила та води у фарбу. Чорний фон підсилює звучання інших кольорів. Білий лебідь здається ще білішим на чорному фоні, сірий заєць здається більш темним на білому і більш світлим – на чорному фоні.
Кожний колір впливає на людину по-різному, викликаючи певні асоціації.
Червоний колір – хвилюючий, колір перемоги.
Оранжевий – колір, який бадьорить, гріє.
Жовтий – веселий, клір хорошого настрою.
Зелений – заспокоюючий колір.
Блакитний – асоціюється з прозорою водою, небом; світлий, легкий колір.
Білий колір – символ чистоти.
Чорний колір, якщо використовується один, пригнічує, але в поєднанні з іншими підкреслює їхню яскравість.
Малювання з натури. Основний вид малювання, який розвиває спостережливість, знання предметів і явищ оточуючої дійсності. Модель, яку необхідно намалювати, діти вивчають, ігрові моменти допомагають запам’ятати її форму. Малюють з натури, знаходячись на одному місці, з фіксуючої точки зору.
Предмет находиться перед учнем на відстані 2-3 розмірів моделі, що дозволяє легше визначити його пропорції, побачити форму в цілому.
Щоб перевірити правильність зображення, слід подивитися на малюнок, відійшовши від нього на 2-3 метра.
Малювання на тему сприяє розвитку у дітей творчої фантазії, технічних навичок.
Декоративне малювання розвиває відчуття ритму, кольору. Основою узору є симетрія і ритм. Узор – це поєднання ліній, форм, кольорів в певній послідовності. Зображення в узорі може повторюватися через певну відстань. Такий узор прийнято називати орнаментом. Можна чергувати в орнаменті зображення двох різних предметів. Розмістивши пір’я і кнопки по осевій лінії, чи по ламаній, чи ромбиками, чи квадратами, отримаємо різні узори. Можна скласти узори і із інших предметів, наприклад із сухих листочків.
На прикладах розкритого зошита, книжки чи крил метелика, стрекози і т. п. пояснюється принцип симетрії. При накладанні одна на одну сторони співпадають. Особливо наочно це видно на прикладі книги. Звертаючи увагу дітей на симетрію в природі і на виготовлені людиною предмети: пелюстки квітів, автомобілі, узори на серветках і т. д. необхідно прививати інтерес у дітей до спостережень за оточуючим світом. Зображуючи, наприклад, колосок, діти легко сприймають і запам’ятовують принцип симетрії.
Складаючи узори, діти залюбки користуються не тільки олівцем чи пензлем, але й імпровізованими штампами – шляпками цвяхів, ковпачками від авторучки, ганчіркою чи штампами, вирізаними з картоплі. Це дає можливість дитині швидко і ефективно виконувати малюнки, розвиває відчуття ритму.
Немає коментарів:
Дописати коментар